Минає п’ять століть, як у хроніках, літописах, в піснях та думах, мемуарах, державних документах, пізніше і в науковій літературі розкривається історична панорама однієї з найгероїчніших і найдраматичніших сторінок світової історії – Запорожської Січі, козацького війська, які творили державу. В сучасну бурхливу епоху, коли відбувається національне відродження України, її народові повертаються історичні діячі, яких в минулому навмисно забували або ігнорували. Так сталося і з славетним гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним – народним героєм, козацьким полководцем і просвітителем.

              Гей, широко залунала                

Запорізька честь і слава:

Сагайдачному дісталась

Та гетьманськая булава.

Ой, такого ще не було

В товаристві отамана,

Ще ніхто не бив так славно

Яничара й бусурмана.

Ще ніхто не вів так мудро

Товариства в чистім полі,

Так братів ніхто не вивів

Із турецької неволі.

Й від тиранів для народу

Він права успів здобути,

Що зробив він для Вкраїни,

Те повік не мож забути!