Річниця пам’яті небесної сотні

Ведуча.  Шановні вчителі, учні та гості нашого заходу! Сьогодні ми зібрались в цьому залі, щоб у глибокій скорботі низько схилити голови перед пам’яттю Героїв Небесної Сотні, які боролися за честь, правду і гідність  і віддали своє життя за Україну. Щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття.

 

Чи знає мама, чи знає тато, 
Що син нівечить і б'є людей, 
Що він криваву несе зарплату, - 
Вона на гірких сльозах дітей. 

У листопаді під самий ранок, 
Коли і місяць на небі спав, 
Напав на діток чийсь син чи тато 
І, наче, нелюд їх побивав. 

А вдома мати, а вдома мати 
Чекає сина, бо він - герой. 
Від зла він має всіх захищати, 
Не знає мати, що син лл'є кров. 

 

Ведуча: Ми з вами вшановуємо пам'ять героїв різних історичних подій: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни.

Ведуча. А як все починалось?
Ведуча. 21 листопада 2013 року студенти Києва вийшли на Майдан Незалежності в підтримку євроінтеграції за Європейську Україну!
Ведуча. Спочатку - це була виключно мирна акція молоді з гаслами: «Україна-це Європа», «Ми –вільні» « Ми хочемо в ЄС». Кількість активістів зростала з дня в день.
Ведуча. А що ж було далі… А далі - не підписання угоди про асоціацію.
Ведуча. А далі - жорстоке побиття студентів в ніч з 24 на 25 листопада.
Ведуча. А далі… А далі - покалічені людські тіла та серця, Михайлівський Собор, Майдан залитий кров’ю, барикади, шини. Революція гідності.

Ведуча1: Скільки разів розпинали нашу Україну?!

Ведучий1:  Скільки розлилось невинної крові!

Ведуча2: Скільки молитов вознеслось до Бога від скривдженого, понево-леного люду за кращу долю, за волю, за право гордо сказати: Ми- українці!

 

Учень 1    "Боротьба не за щастя  вже навіть іде —за життя!

 Бо його забирають.

 Нас Надія веде, нас ідея веде

 За свободу до рідного краю.

Учень 2  Українцю, поглянь, там побили жінок!
Глянь, вже люди ховаються в храмі!
Де таке ще траплялось, коли це було
Аж в такому нестерпному стані?..

Учень 3  Так чинили лиш варвари, злісні хани,
Лиш від них люди в церкві ховались.
А сьогодні - це власні привладні пани
Вже над нами так само знущались!"

 

Укріна - Єдина країна
Не шматуйте її не трясіть
Ми не Захід і Схід - ми родина
Ми не Північ і Південь - ми рід.

 

Учень 4    Та ми усі від Бога люди.
Живем надіючись, не боючись.
Чи ми запам’ятаєм, чи забудем,
Як наш народ топтали, сміючись?
 

Учень 5  Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи...

А мене за це ворог безжалісно вбив.
 

Учень 6 Не жалій, моя нене, що я не вернуся,
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!

 

Вірш «Боже, захисти Україну»

1. Ти знаєш, Боже, як мою країну
   Свої ж сини криваво розіп’яли?
   Як влучить куля у чийогось сина?       

Як сива мати на коліна впала?

2. Ти чуєш, Боже, автоматні черги
   І крики тих, хто захищає волю?

«За Україну!» – лине аж до неба…

І плач народу від утрат і болю.

3. Ти бачиш, Боже, як бездушно звіром
Ламає ворог душі і кістки?

Як падає на землю прапор рідний?

Як нікому писати більш листи?

 

4. Боротись до кінця ! За Україну!
   За тих, кого із нами більш нема…

За жовте поле й небо ясно-синє,

Щоб українців кров більш не текла.

5.Ти чуєш нас? До Тебе тягнем руки.
Ти бачиш Україну у вогні?!Їх злоба засичала чорним круком,Та йдуть вперед і дочки, і сини.

6. Народе! Протримайся! Не здавайся!
Не падай на коліна, мій народ!Разом і до кінця! За наше щастя

З тобою,Україно, сам Господь!

Читець зі свічкою в руках читає Молитву за Україну :   О Господи Премилосердний і Преблагий! Отче наш Праведний! Сьогодні увесь побожний український народ, стоячи на колінах перед образом Твоїм, просить Тебе, молить Тебе, благає Тебе, аби Ти врятував багато-страждальну і поневолену протягом багатьох років неньку нашу Україну. Врятуй її від усього злого й чорного, врятуй від війни. Благаємо Тебе, Господи, щоб наша Україна була велична, красива і  побожна завжди і повсякчас, і до віку віків. Амінь.

 

 Вірш в особах

Мені наснилось, що вони зустрілись:
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:

"За що тебе? "

"За Україну, друже мій."
 

Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви нам жили.
А вас вбивають... Вас тепер за що?"
 

"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,
Як біло-біло в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш ...
Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."
 

"А я ще ввечері узяв дівча за руку
Й тихенько так до серця притулив.
Тоді не знав, що Бог уже розлуку
Навіки на землі нам присудив.
Під Крутами стояли ми стіною.
В очах не страх, а злість до ворогів.
Більшовики готовились до бою,
Я йшов на смерть... а жити так хотів."

"Мені твій попіл стукав, брате, в груди.
Я вірменин, а теж Вкраїни - син.
Не мав у серці й крапельки облуди,
За те й убив мене проклятий поганин."

... Мені наснилось, що вони зустрілись.
Убитий в Крутах й бородач Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:

" За Україну нас вбивають, брате мій."

 

Ведучий 1. Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Ось вони перед вами, Герої Небесної сотні.

 

Вони боролися за нас

Вони боролися за нас,

Не тільки ветерани,

Щоб був в країні нашій лад

Стояли на майдані.

Їх всіх і били й катували,

Й погрозами лякали.

Та цього владі було мало -

Найкращих повбивали.

Їх пам’ятники квітами покриті,

Про них всі завжди будуть пам’ятати.

Вони для нас добро зробили,

За що їм довелося помирати.

Ці люди всі були найсміливіші -

Вони стояли за своє аж до кінця.

Їх родичі були найщасливіші,

Поки до них не прислано було гінця

З жахливою новиною страшною.

Тож пам’ятаймо цих людей і ми,

Бо за нас з тобою

Вони безстрашно полягли грудьми.

 

«Єдина Україна»

Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна

Одна від Заходу й до Сходу

Володарка земель і вод –

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна

 

Ведучий 2. Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

 

Ведучий 1. Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

(Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» ведучий запалює свічку і передає її учням по колу. Свічку передають з рук в руки )

 

Учень

Під прапором стояли – під прапором й спочили.
Прийми, о Господи, своїх синів!
За України волю їх убили
В шалений жар тривожних днів.
В той час, як небо димом затягнулось,
Як змерзлі руки прагнули вогню,
Упились кров’ю кат і його свита,

Споївши нею й всю свою сім’ю.
 

НЕБЕСНИЙ СОТНИК 

Не хотів я бути героєм,

Хоч вони і не помирають,

Не хотів я стояти за волю,

Бо неволі у собі не маю.

Але йду і пробач мені,мамо,

Що назад вже не повернуся,

І твоя не загоїться рана,

Хоч героєм між люди назвуся,

Бо твій син до небесної сотні,

Долучився від кулі у спину,

Не хотів я стати героєм,

Просто я любив Україну!

 

ВІРШ

Мамо, знаєш, як хочеться жити,

вірив, що боремось не даремно,

не хотілося бути убитим

бездиханним упасти на землю.

Iз останніх я сил намагався,

як люблю тебе розказати,

та вони не залишили шансів,

щоб життя моє врятувати.

Ця нестерпна біль,моя ненько,

 

 

 

 

усе тіло моє пронизало,

клята куля попала в серденько,

і в очах усе світло згасало.

За країну, за честь, за свободу,

ми прийшли на Майдан відстояти,

та прийшлося простому народу

у нерівнім бою воювати.

Що покинув тебе, пробач ненько,

така в мене життєва дорога,

помолися за мене, рідненька,

бо тепер я у сотні у Бога.

 

ПІСНЯ-кліп 
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблив. I любив Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
 

Вірш
Під свисти куль латаю старі рани,
Криваві руки гріються в бинтах,
Сімейне фото – то моя відрада
І мирне небо ввижається у снах.

Я дні в полоні, я дні палаю в пеклі,
Прокльони чую в день і у ночі,
Я вже готовий, я не боюся смерті,
Але триматися я обіцяв доньці.

Бійці,солдати чи може люті звірі
Нас градами обстрілюють щодня?
Я так стомився, я хочу жити в мирі
І в мирі щоб жила моя сім’я.

Я вже не сплю, живу єдиним днем,
Та й жити вже, на жаль, не має сили,
Вмиваюсь кров’ю і нічним дощем,
І думаю, чому мене не вбили?

Навіщо я страждаю в сирій ямі,
За що катують нелюди мене?
За те що Батьківщину захищаю,
Не вірячи, що скоро все мине.

Не вірю я, а мріяти боюся,
Бо мрії для дітей, а в нас лише бажання,
І поки я в полоні за життя борюся,
Ви помоліться, за мої страждання.
 

 

Вірш в особах

- Вставай! Нам треба у дорогу!
- Котра година?
- Починається уже зоря…
- Мені щось дурно…
- Біль, смуток, відчай чи тривога?
- Скоріше біль, болить страшенно голова.
- Вставай, бо нас уже чекають!
- Чекай хвилинку…
Щось тут не те…. я трохи не збагну….
- Вставай!
- Не можу!!!
Щось коїться не те - я рук та ніг не підведу!!!
- У тебе вчора влучили снарядом,
Тебе рознесло на дрібні шматки…
- Що? Не може бути цього!!!
- Вставай! Ми маєм йти!
- Чекай хвилинку… Як це так? Я - мертвий!!
Я вже не живий??
- Звичайно, і тебе чекає небо!
Кажу ще раз - ми маєм йти!
- Але куди?
- У кращий світ!
- Хіба такий буває?
- Буває!
- Без образ, ганьби, знущань, брехні?!!
- Так, там є усе чого усі так прагнуть та чекають,
Там є любов і мир…
- Хіба цього немає на землі?
- А ти як думаєш?
- Не знаю…
Але мені здавалося що є!
- Скажу тобі відверто – ні, немає!
- Чому?
- Бо кожен лиш про себе «річ веде»
- І все?
- Не тільки факторів багато,
Але оцей один є основний!
Земні готові все і всіх продати,
Аби лиш вигоду отримати собі.
Вони готові знищити будь-кого,
Аби лиш врятувати власнеє життя.
Вони лиш роблять вид, що вірять в Бога,
Але у їхніх справах Бога вже давно нема!
- Виходить, що й мене Вони продали?
- Та ні!! Тебе за безцінь віддали!
І всі життя солдат, що воювали,
Для них то дріб’язок, побиті мідяки!
- А як же рідні?
- Ти за них не переймайся!
Вони до тебе згодом теж колись прийдуть,
Ну що ж, за мене ти давай тримайся,
Тебе в світ гарний, добрий, чистий, поведу…
Злетіли в вись безмовно білі дві пір’їнки -
Їх вітер вище й вище вгору підіймав,
Душа солдата й ангел-охоронець…
От так, напевно, і кінчається земне життя!

 

Ведучий 1: Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив і залишає життя земне у ці роки. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

 

Вірш «Допоки житиму.....»

Минають дні і ночі - та назавжди

Калейдоскоп кривавий, невблаганний,

Я бачу ті обличчя і ті очі

Тих хлопчиків, що згинули за нас з тобою на Майдані

 

Допоки житиму, я пам'ятати буду

Жінок із надписом на грудях "Мама"

І закатованого Юрія Вербицького

Й слова пророчії Сергія Нігояна.

 

Допоки житиму, в вухах стояти буде

Той дзвін церков, що душу рве на клапті,

І "Отче наш" останній перед штурмом

І плач безсилий дівчини у білому халаті

 

Чи то Господь нам шле такі випробування

По аналогії із власним Сином?

Та нація безстрашна не вмирає,

На заздрість ворогам збудуєм Україну!

 

ВІРШ

Небо падає. Не мовчи,
мільйони нас, ми спіймаєм.
Скільки вистачить сил –кричи.
Нехай кожен у світі знає:
в Україні страшна біда,
земля рідна реве від болю.
Почалася кривава війна,
Україна стає до бою.
Україну мою рятуй!
Хто б не був ти на цьому світі.
Від падлючих російських куль
в сиру землю лягають діти.
Світе, милий, допоможи,
об’єднай свою дужу силу,
Батьківщину нам збережи!
Україну навік єдину.
Небо падає. Не мовчи,
мільйони нас, ми спіймаєм.
Скільки вистачить сил –кричи,
нехай кожен у світі знає.
 

Простіть хлоп’ята, і спочиньте з миром,
Простіть, і не тримайте, прошу, зла..
Ви показали, що Вкраїна має силу,
А сила не помре, вона завжди жива!